Реклама

Ігор Неофіта: Я прагну перетворити сільську школу на аграрний ліцей

Коментарі

0

Про роль держави для агробізнесу, власні джерела натхнення та впроваджувані освітні проекти власник фермерського господарства Ігор Неофіта розповідає в інтерв’ю Agravery.com.

Україна - один з найбільших виробників зерна, олійних та технічних культур. У нас виробляється багато молока, м’яса, овочів та фруктів. Але в обличчя знають як правило або власників великих компаній, або керівників невеликих екзотичних стартапів. Але основні обсяги виробляють не вони, а сотні середніх агрокомпаній, великих та невеликих фермерів. Разом з Всеукраїнською Аграрною Радою Agravery.com починає проект “Обличчя аграрної України”, де ми будемо розповідати про тих людей, які кожного дня забезпечують нас та весь світ продуктами.

Ігор Неофіта 21 рік очолює фермерське господарство «Неофіти» на Кіровоградщині у селі Гаївка. На 2500 га землі він вирощує горох, сою, кукурудзу, соняшник, ріпак, пшеницю та ячмінь.

Що привело вас в аграрний бізнес?

- Сам я з Львівської області. Так склалось, що на Кіровоградщині я купував пшеницю, а вже вдома її перемелював і продавав борошно. Все почалось у 1997-му році. Тоді я звернув увагу, що на Кіровоградщині багато незадіяних земель, які просто заростають бур’янами. Поговорив з Гаївським сільським головою, і мені надали в користування 60 га із земельного резерву. Потім я почав орендувати паї у селян, і за три роки моє господарство виросло до 2500 га.

Чи займаєтесь ще чимось, окрім рослинництва?

- Так. У мене є млин, крупорушка і пекарня. Вирощуємо пшеницю 2-3 класу, перемелюємо її на борошно і випікаємо хліб. Попри конкуренцію, нам вдається постачати продукцію до чотирьох районів Кіровоградської області – Добровеличківського, Новоархангельського, Новоукраїнського та Вільшанського.

Як ви вважаєте, держава підтримує аграріїв, або навпаки вставляє палиці у колеса?

- Чиновники в нашій державі завдають більше шкоди сільському господарству, ніж заморозки, або посуха. Наприклад, візьмемо «олійні правки» по сої та ріпаку. Відшкодування експортного ПДВ або має діяти на всі культури, або його не має бути взагалі. Як можна скасувати відшкодування ПДВ лише на ці дві культури? Ми боролися, перекривали дороги, і, зрештою, Верховна Рада прийняла законопроект про збереження відшкодування ПДВ. Однак Президент досі його не підписав.

Не сприяє розвитку бізнесу і кредитування під драконівські 18-20%.

Що допомагає вам кожного дня розвивати свій бізнес, а не стояти на місці, досягнувши хороших результатів?

- Конкуренція мотивує рухатись вперед. Але це можливо лише за допомогою нових знань. Черпаю їх звідусюди, зокрема, на семінарах Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР). Щоразу дізнаючись про передові технології в АПК та сучасні підходи до виробництва, я скоріше прагну їх застосувати на практиці. Також мене надзвичайно надихають і мотивують мої діти й онуки.

Читайте також: Позика майбутньому: як бізнес стимулює відновлювану енергетику в Україні

Ваші діти працюють в аграрному бізнесі, чи вони обрали інший шлях?

- Ми маємо сімейний бізнес. Старший син Богдан переробляє на борошно ті культури, які я вирощую. Також він займається виробництвом хліба. Донька Мар’яна відповідає за реалізацію нашої продукції з борошна. А дружина Галина займається садівництвом. Два роки тому ми посадили 14 га саду за новими технологіями. Сподіваюсь, онуки так само будуть зацікавлені у нашій спільній справі, коли виростуть.

Що ви вважаєте своїм секретом успіху?

- На мою думку, це не лише прагнення до інноваційності й цілеспрямованість, але також дружня і мотивована команда. Дуже важливо створити на підприємстві комфортні умови праці. Взимку я намагаюсь забезпечити якомога більше своїх співробітників путівками до санаторію на два тижні. Чоловіків, які мають проблеми із суглобами та спиною, відправляю на лікування до одеського «Куяльника», оскільки цей санаторій спеціалізується на захворюваннях опорно-рухового апарату. Також допомагаю жінкам-робітницям разом з дітьми поїхати влітку на відпочинок на море хоча б на тиждень.

Ваша соціальна робота поширюється за межі підприємства?

- Так. В селі завжди є чимало роботи. Наприклад, кожної зими я обладную два трактори сніговими відвалами, які розчищають 13 км дороги від Тишківки до Гаївки (Кіровоградська обл. – ред). Щороку я за власний кошт її ремонтую: закуповую щебінь, винаймаю техніку тощо. Також допомагаю з організацією концертів у клубі, оскільки вважаю за необхідне розвивати в селі культуру.

Успішному бізнесу не обійтись без кваліфікованих фахівців. Чи впроваджуєте ви освітні проекти задля виховання майбутнього покоління аграріїв?

- Цього літа я відправив п’ять учнів Гаївської школи до табору в Очакові (Миколаївська обл. – ред.), який організувала ВАР, – «Майбутні фермери України». Там старшокласники ближче познайомились із сучасним аграрним бізнесом, дізнались про перспективи цієї галузі. Також вісім учнів з цієї школи змогли поїхати на 12 днів до англомовного табору в Яремче. Щороку я організовую для школярів екскурсії замками Закарпаття, Львова та різними містами України. А також разом із сільським головою допоміг замінити котельню, двері та вікна у будівлі школи.

Крім того, 1 вересня 2018 року ми хочемо відкрити аграрний ліцейний клас на базі 10-го класу Тишківської школи №1. Відповідно, наступного року вже буде два таких класи. У перспективі я прагну перетворити сільську школу на аграрний ліцей. Якщо мені не вдасться це зробити офіційно, я докладу максимум зусиль, щоб діти отримували якісні знання про аграрну сферу в спеціалізованих таборах, під час екскурсій, семінарів і т.д.

Нещодавно ви ініціювали збір коштів серед аграріїв для допомоги маленькому Вадиму Полинцеву на лікування у Білорусі. Розкажіть, звідки вам відома історія цього хлопчика? Яким чином був організований збір коштів?

- Про цю історію мені розказав мій друг, фермер Сергій Саусь. Це хлопчик із сусіднього Новоархангельського району. Ми цю дитину жодного разу не бачили, але вирішили їй допомогти. Спочатку самі дали кошти, а потім звернулись до спільноти ВАР. Таким чином, за дві доби вдалось зібрати близько півмільйона гривень. Всього Вадиму потрібно 45 тисяч доларів на операцію.

Читайте також: Михайло Малков: Як би хто не був «проти» кооперації, життя змусить це зробити

Справа в тому, що спочатку його лікували у дитячій обласній лікарні. Однак стан здоров’я дитини погіршувався. В нашій державі не можуть повноцінно її вилікувати. Тим часом, лікарі в спеціалізованій клініці в Білорусі гарантують успішне лікування хлопчика за наявності коштів.

Чому на вашу думку, важливо дбати не лише про власний бізнес, але і допомагати людям? Які поради ви могли б дати своїм колегам, які також хотіли б почати інвестувати кошти у соціальний розвиток?

- У мене душа до цього лежить. Я інакше не можу. Не можу пройти повз чужу біду. Почніть з малого: прийдіть у школу чи інтернат, спитайте у вчителів, що їм потрібно і допоможіть. Коли людина «втягується», вона вже не може без цього. Вона змушена допомагати – це закладено природою.  

фото: приватний архів Ігоря Неофіта

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com, на сторінці Facebook, у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на  [email protected].



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама
Реклама
Реклама