Реклама

У погоні за щастям, або як втримати робітників в агробізнесі

Все більше українців виїжджають за кордон у пошуках більш щасливого життя. Для аграрного сектору проблема іще більш критична  – працівники робочих спеціальностей і сезонна робоча сила стають, фактично, на вагу золота. Проте знайти дієвий вихід із ситуації поки не може ані держава, ані самі підприємства.

журналіст Agravery.com

За даними Державної служби статистики України, з початком війни на Сході у 2014 році близько 1,3 мільйонів українців мігрували до інших країн. Як наслідок, виникла відчутна проблема трудової міграції для країни в цілому та нестача професіоналів, яку так гостро відчуває бізнес. Експерти засвідчують, що саме недостатній рівень захищеності та соціальних гарантій у своїй країні стимулює українців масово емігрувати, шукати нової долі та щастя за кордоном. Згідно із нещодавніми результатами експрес-дослідження «Барометр щастя», яке провела Європейська Бізнес Асоціація, майже половина українців-учасників опитування  задоволені своєю поточною роботою – 44%, хоча 51% вважають власний рівень доходів недостатнім для нормального життя. 72% респондентів не задоволені станом безпеки у країні та почувають себе невпевнено щодо власного майбутнього, 62% негативно оцінюють правове поле та регулювання в країні, зокрема щодо відсутності дискримінації та рівня демократичних свобод.

Оцінки системи охорони здоров’я розділилися: 58% опитаних не задоволені станом системи, при цьому 42% оцінюють вітчизняну медицину задовільно або ж позитивно. Задоволених системою освіти виявилося майже 52%, при цьому 48% зазначили, що цілком або частково не задоволені нею. «Цього року Інтегральний показник Барометру склав – 2,61 балів з 5-ти можливих за шкалою Лайкерта (+0,14 балів порівняно з минулим роком). Наші дані підтверджуються і світовими звітами. Так, згідно з World Happiness Report, Україна займає 133 місце з 156 країн, а, отже, входить до тридцятки найнещасніших країн світу», – наголосили в ЄБА.

Agravery.com зробив опитування експертів та гравців агроринку щодо масштабу проблеми та плану виходу із кризової ситуації. 

Олег Бахматюк, власник UkrLandFarming

- В аграрному секторі особливо відчутні наслідки зростаючих масштабів трудової міграції. Ми відчуваємо дефіцит представників технічних професій водіїв, комбайнерів, механізаторів, агрономів, які мають певну спеціалізовану освіту і легко адаптуються до середовища сусідніх країн, наприклад, Польщі. Як бізнес, ми вкладаємо чимало власних ресурсів для побудови комфортних умов роботи та розвитку наших співробітників, проте, безперечно, є чимало факторів, які змушують людей мігрувати за кордон, які можна вирішити тільки на державному рівні. Та й всередині країни ми бачимо потужний тренд міграції з сільської місцевості до великих міст. Сподіваємося, що реформа децентралізації буде продовжена та направлена на рівномірний розвиток усіх регіонів, аби забезпечити вищі темпи економічного зростання та відбудову соціальної інфраструктури, щоб створити привабливі умови для життя та роботи в Україні.

Анна Дерев’янко, виконавчий директор «Європейської Бізнес Асоціації»

- Для того, щоб подолати цей негативний тренд, необхідні злагоджені дії влади, бізнесу, громадянського суспільства, міжнародних інституцій. Від влади очікується підвищення мінімальної заробітної плати (разом з відв’язкою розміру заробітної плати від усіх відрахувань), підвищення рівня безпеки (ефективна поліція та армія), покращення правового середовища й правосуддя в Україні, продовження реформи охорони здоров’я, вирішення екологічних проблем. Водночас бізнес у спромозі стимулювати персонал підвищенням заробітної платні, переходом на “білу” зарплатню, впровадженням медичного страхування та інших соціальних гарантій, забезпеченням безпечних та комфортних умов праці та можливості співробітників до розвитку і неформального навчання.

Джон Шморгун, президент компанії AgroGeneration

- Міграція робочої сили відчутна, і дуже сильна. Якщо раніше її відчували агропідприємства на заході України, то зараз на сході і у центрі знайти працівника важко. Найбільше на мій погляд не вистачає для підприємств кваліфікованих бухгалтерів, а вже потім працівників робочих спеціальностей, комбайнерів, інженерів, механізаторів. З агрономами проблем меньше – вони рідше виїздять за кордон, а от конкуренція за них між українськими підприємствами – висока, тож і підвищувати зарплатню, і мотивувати працювати доводиться регулярно.  А от бухгалтерів, що знають агроспецифіку, немає і нема де взяти – вони вже поїхали на збір суниці до Польщі чи деінде.

Я їх не звинувачую: якщо можеш отримувати за кордоном втричі більші заробітки, мати усі соціальні гарантії, утримувати свою родину тут, в Україні, та ще й відкладати на майбутнє – чому ні? Проте із часом ця проблема буде вирішуватись – як не крути, але зарплати в Україні поступово підвищуються. На жаль, держава на сьогодні нічого не робить для того, аби повертати цих мігрантів назад, немає жодної програми промоції держави Україна. Приміром, у нас податки  одні із найменших – у Америці  громадяни віддають 35%, у Швеції – більше 50%. Жити  тут суттєво дешевше, і краще чим на чужині, і саме це мають усвідомлювати українці, які так рвуться скористатись закордонними паспортами. Поїхати на сезон попрацювати, подивитись інші країни, і неодмінно повертатись розвивати свою Батьківщину – це важливо. Вкладати мізки та зусилля слід сюди, у цю землю.  

Читайте також: Відкриті двері для berry, або як працюватиме Дорожня карта українського ягідництва

Юлія Єфімова, директор з персоналу групи АГРОТРЕЙД

- У групі АГРОТРЕЙД відсоток відтоку людей у зв`язку із міграцією не критичний, але відчутний. За кордон виїхали до 2% працівників за останній рік. Переважно це  інженери, водії, слюсарі, електрики виїжджають, бо Україна ще не має можливості впевнено конкурувати із заробітними платами, які обіцяють за кордоном. 

Наша стратегія мотивації базується не тільки на грошах, а ще й на людських стосунках. Працівники тримаються за роботу, бо ми виконуємо всі свої зобов’язання стосовно заробітної плати, соціальних гарантій, дотримуємося політики щодо соціального забезпечення потреб працівників від навчання, професійного, кар’єрного, зростання до допомоги у важкі моменти життя. Це буває дорожче за гроші, і тоді люди зважують, чи варто розмінювати це ставлення на короткострокову матеріальну вигоду. Там вони найманці. Дехто повертається, бо графік дуже важкий, а витрачати там доводиться більше, ніж вдома. Не кожному до душі бути ніким на чужині, не бачити родину, працювати по 12 годин на день 6 днів на тиждень. 

На мій погляд, немає «чарівних пігулок» для зменшення потоку мігрантів, і, перш за все, повинна швидше розвиватися економіка України. Коли держава буде цікавою для інвестицій, тоді у бізнесу будуть гроші і буде чим ділитися зі своїми працівниками.  Проте навіть такі успішні країни, як Польща, не змогли втримати своїх людей, доки країна не стала більш цікавою не в якості донора, а в якості держави з привабливим інвестиційним кліматом. Сусіди, замість того, щоб переманювати громадян Польщі на роботу, стали відкривати свої підприємства на її території. 

Максим Нефьодов, перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України

- Я не проти трудової міграції. Дійсно, вона створює для України як проблеми, так і нові можливості. Трудова міграція з одного боку – це проблема, з іншого боку – це можливість. Люди їдуть до Польщі, Угорщини, дивляться, як працює економіка країн Європейського Союзу, повертаються назад з новими знаннями, зі зміненою свідомістю. На бажання людей працювати на батьківщині впливає не тільки рівень зарплат, а й наявність соціальної інфраструктури, доступ до гарної освіти, якісної медицини. Тому завдання уряду – створити всі умови для комфортного життя. Втім, Україна зараз знаходиться на хорошому місці в конкурентному ланцюжку боротьби за кращі ресурси. Нещодавно ми з величезним супротивом здобули полегшення отримання робочих віз для іноземців тих країн, з якими в нас вже існує безвізовий режим. Ми маємо бути відкриті до того, що у світі є конкуренція за кадри. Тут, до речі, мені здається, що Україна знаходиться в непоганому місці в цьому конкурентному ланцюжку. Ми в такій зоні, коли якість життя дещо гірша, ніж в розвинених країнах, але не критично. В Україні людина, яка має нормальну освіту й високу ефективність праці, може жити, працювати й отримувати задоволення. Наша мета, аби таких людей було більше.

Юрій Марченко, директор департаменту етнонаціональної безпекової політики, доктор політичних наук

- Українці їдуть за кордон через неможливість реалізації у власній країні, тому що немає рівних можливостей та умов, соціальних гарантій. Великий бізнес часто задає питання: "Чи можливо розвиватись коли постійно змінюються правила гри?" Так само і у суспільстві не знають, як вони житимуть завтра. Ситуація, яка складається, просто вбиває бажання робити тут бізнес. Ця моральна турбулентність впливає на всіх і кожного – вони хочуть жити у позитивному суспільстві, а не із постійними проблемами.  Приміром, згідно перепису населення 2001 року нас було 52 мільйони, а зараз експерти говорять, що нас не більше як 32 мільйони. Тобто за 18 років – мінус 20 мільйонів населення. Це цифра, яка свідчить про масштаб генетичної небезпеки. Молодь, яка не бачить перспектив у своїй країні залишатиме її активніше. І тут без чіткої, зваженої державної політики, інвестицій у сучасну освіту, науку та охорону здоров’я не обійтись. Багато зараз говорять про написання Інвестиційного кодексу країни – і я підтримую цей документ. Україні потрібен чіткий план - куди прямувати, і як розпоряджатись інвестиціями.

Василь Мороз, керівник аграрного напрямку компанії «Епіцентр»

-  Наші показники всередині компанії поки що досить втішні. Торік через проблему трудової міграції за кордон звільнилося близько 0,8-1% середньооблікової чисельності працівників. Це не критичний показник навіть на рівні щорічної плинності кадрів у наших аграрних підприємствах. А завдяки існуючому в компанії кадровому резерву, ми змогли швидко та не втрачаючи професійного рівня забезпечити виконання всіх видів робіт.
Найчастіше виїжджають механізатори, кваліфіковані фахівці та робітники елеваторів (техніки-технологи, апаратники оброблення зерна, електрики, газоелектрозварники тощо). Як вони пояснюють, головною причиною звільнення є невдоволеність рівнем заробітної плати.  Хоча насправді досить часто наші заробітчани надсилають додому не більше рівня заробітної плати, яку вони отримують в України. Тому в першу чергу, мотивуємо наших робітників високим рівнем заробітної плати. Крім того, у нас запроваджена система бонусного заохочення всіх категорій працівників. Є можливість для проходження виробничої практики студентів на високопродуктивній техніці іноземного виробництва та одночасного створення кадрового резерву молодих спеціалістів. Також ми працюємо над поліпшенням умов праці, зокрема, на тваринницьких фермах. Дбаємо про комфортні умови праці та відпочинку наших працівників. Наприклад, на початку червня компанія придбала 8 нових мікроавтобусів Ford Transit V 363 Minibus для перевезення на робочі місця та з роботи додому співробітників.

Читайте також: ТОП-10 експортерів кукурудзи у 2018/19

Програми, які могли б зменшити потік мігрантів з України, – це має бути не лише виключно завдання держави, а й агропідприємств. Адже мета таких програм – стимулювати збільшення доходів мешканців сіл. Ці ініціативи можуть бути впровадженні, зокрема, завдяки кооперації за різними напрямками діяльності. Так, люди зможуть отримувати додану вартість продукції на місцях, у селах. 



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама