Слідкувати по-новому: чому Держгеокадастр та Мінагрополітики знов почали моніторинг земельних ділянок?

У кінці травня, згідно із зобов’язаннями в рамках Меморандуму з МВФ, Верховна Рада України мала ухвалити законопроект про обіг земель сільськогосподарського призначення. Втім, лише з 15 травня уряд почне відслідковувати: а що ж власне відбувається у сфері земельних відносин в Україні?

4 травня цього року урядовий комітет схвалив проект постанови, яка запускає з 15 травня 2017 року пілотний проект з моніторингу земельних відносин в Україні. Ініціаторами запуску такого проекту, як йдеться в тексті постанови, є міністерство аграрної політики та Держгеокадастр. По факту, збором та аналізом даних має займатись сам Держгеокадастр. Необхідні дані надсилатиме ДФС, Мінюст та Держстат. Йдеться про 69 параметрів, зокрема про площі земель у державному та приватному володінні, а також обсяг сплаченого податку з такої ріллі. Також – про земельні ділянки, що  перебувають в оренді, або відносно яких тривають судові суперечки. Окрім цього, Держстат надсилатиме дані і про кількість населення в селі.

А ви знали, що Мінагро та Держгеокадастр не мають повної інформації про обіг ріллі в Україні?
 

Протягом десяти місяців Держгеокадастр аналізуватиме дані, які надсилатимуть згадані вище установи, та до 31 березня 2018 року має прозвітувати перед Кабміном про результати проекту, та про стан земельних відносин в Україні.

Втім, автори документу не уточнюють, у якому саме вигляді, та у який строк зазначена інформація має надходити до Держгеокадастру. Теоретично, це має допомогти державним органам налагодити обмін інформацією щодо земельних відносин та покращити якість управління земельними ресурсами. Також – наростити інвестиційну привабливість ріллі в Україні. Зрештою, ця інформація могла б бути корисною під час запуску ринку землі в Україні.

Варто наголосити, що відслідковувати перебіг земельних відносин в Україні земельне відомство зможе лише після того, як згаданий вище проект постанови схвалить Кабмін. Але чи зможе Держгеокадастр та Мінагрополітики провести повноцінний моніторинг земельних відносин в Україні? Чи допоможе така робота запустити продуманий ринок землі в Україні?

Спроба №0?

Перший заступник міністра аграрної політики Максим Мартинюк каже, що подібний проект з моніторингу земельних відносин в Україні за допомоги Світового банку уже мав місце у 2014-2015 роках. Тоді дані також збирали фахівці Держгеокадастру, а метою їхнього збору та аналізу було зрозуміти, що насправді відбувається із державними землями. Через відсутність спеціального програмного забезпечення збір та аналіз тих даних відбувався вручну.

Читайте також: Show must go on: експерти про рекорди та проблеми олійного ринку

Як каже економіст Денис Нізалов, виявилося, що розрізнену інформацію відносно земельних відносин накопичують одразу 6 державних установ – Держгеокадастр, Держстат, ДФС, Мінюст, Державна судова адміністрація та навіть Держводагентство. Йдеться як і про кількість приватизованих земельних ділянок в Україні, так і про розпорядження ними, про земельні спори та про кількість укладених договорів оренди.   При цьому ніщо не зобов’язує перераховані установи ділитись та обмінюватись між собою інформацією у сфері земельних відносин. Через це державні установи не мали цілісного розуміння: а що власне відбувається у сфері обігу землі в Україні?

Перша проблема, яка з цього випливала - відсутність в обігу об’єктивної інформації щодо земельних відносин в Україні формувала суспільну істерію та напруженість навколо «земельного питання». Друга проблема – державні органи не мали можливості ефективно розпоряджатись земельними ресурсами в Україні без розуміння процесів, що відбуваються у цій сфері. Третя проблема – без розуміння процесів, що відбуваються у сфері земельних відносин неможливо залучити інвесторів, зокрема у те ж сільське господарство.

Зрештою, такий моніторинг виявив і купу «дрібніших» проблем у сфері обігу земель. За словами старшего економіста проекту «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської школи економіки Олега Нів`євського, виявилось, що при укладенні договорів оренди на землю не відбувається реєстрація вартості такої оренди, тому що цього не вимагає чинне законодавство. Тому, як каже Нів`євський, складно відшукати достовірні дані для оцінки стану ринку оренди землі, або ж для вдосконалення земельного оподаткування.

Більш того, за словами фахівця, чинна нормативна база ускладнює виправлення технічних помилок у реєстрі прав та Державному земельному кадастрі, окрім випадків, коли це відбувається за зверненнями громадян. Тому в земельному кадастрі і досі лишаються земельні ділянки, які перебувають або в морях, або на територіях сусідніх держав. Або площа зареєстрованої ріллі в окремому адміністративному районі може бути більшою за площу самого району, бо інформацію вносили у сотках, а не в гектарах.

Чи будуть висновки?

Як випливає зі слів експертів, поки що єдиним висновком з результатів проекту земельного моніторингу в Україні є прийняття документів, що переводять цей процес на постійну основу. Денис Нізалов каже, що згадана вище постанова Мінагрополітики від 4 травня цього року і є таким документом.

За словами Нізалова, «пілотний статус» земельному моніторингу  на цей раз потрібен, аби протягом року відпрацювати усі необхідні процедури, налагодити програмне забезпечення та вдосконалити нормативну базу, необхідну для такого моніторингу. Лише після таких кроків земельний моніторинг можна буде зробити постійним. Зрештою, оскільки сфера земельних відносин є достатньо динамічною, необхідно провести новий моніторинг операцій з землею за 2016-17 роки.

Читайте також: Децентралізація через кооперацію, або як громада замінює державу

Зрештою, за словами Максима Мартинюка, якщо моніторинг земельних відносин стане постійним, то Світовий банк готовий надати кошти на розробку програмного забезпечення, яке дозволить збирати та обробляти дані в автоматичному режимі. «Акумуляція всієї інформації про земельні ресурси і відкритий доступ до неї забезпечать прозорість земельних відносин і як наслідок - підвищення інвестиційної привабливості аграрної галузі та поліпшення якості послуг в земельних відносинах», - переконаний заступник міністра.

Але, на думку Андрія Мартина, завідувача кафедри землевпорядкування НУБіП, є побоювання відносно якості інформації щодо земельних відносин, яку отримуватиме Держгеокадастр. Наприклад, надати потрібний масив даних для запуску ринку ріллі в Україні зможе лише Мінюст, який збирає дані щодо реєстрації майнових прав на землю. «Але мені важко сказати, наскільки цьому міністерству цікаво відволікатись на такі моніторинги», - каже Мартин. Gодібної «люб`язності» варто очікувати і від інших державних органів, дотичних до збору земельних даних. Навіть якщо зібраний масив даних буде якісним, він все рівно не отримає належного використання через корумпованість Держгеокадастру, говорить Мартин. Тому, для ефективнішого моніторингу земельних відносин в країні потрібно для початку кадрові та організаційні перестановки у земельному відомстві. А потім уже варто буде говорити про досконаліші умови запуску ринку землі в Україні на основі даних земельного моніторингу.

                                                                                   Іван Киричевський