Юрій Яременко: В Україну потрапляє близько 7 тонн нелегальної чорної ікри

З прийняттям у 2012 року закону «Про аквакультуру» сучасна вітчизняна рибна галузь повинна була отримати потужний поштовх для розвитку. Крім того, у нас є найголовніше для цього — висококласні фахівці та найбільша у Європі морська берегова лінія. Але реалії не такі райдужні.

Виникають питання: чому у нас так повільно розвивається рибна галузь, чи підтримує держава виробників-аквакультурників та яка чорна ікра краща, китайська чи вітчизняна? Відповіді на ці та інші питання Agravery.com отримав від виконавчого директора асоціації «Українська аквакультурна спільнота», керуючого партнера науково-виробничого сільськогосподарського підприємства «Бестер» Юрія Яременка.

Юрій Яременко, керуючий партнер науково-виробничого сільськогосподарського підприємства «Бестер».. фото: Держрибагентство

У 2020 році Україна збільшила імпорт чорної ікри у два рази, чи можемо ми говорити, що у нас з’явилася культура споживання цього делікатесу?

— Невгамовна спрага до високої та корисної кухні існувала завжди. В Україні здавна була культура споживання ікри, дісталася вона нам у спадок від наших предків і вона непереборна. Перші відомості про неї відносяться до часів Київської Русі, тоді православна церква рекомендувала під час посту замість м’яса споживати ікру осетрових. Сьогодні, у період пандемії, чорну ікру споживають у якості потужного імунопротектора та імуномодулятора. Незважаючи на суттєве зубожіння населення, попит на неї залишається стабільно високим, особливо за кордоном.

Читайте також: Аграрний 2020-й: яким був рік для виробників меду?

Щодо даних про об'єми імпорту ікри, на які ви посилаєтесь — це окреме питання. Зазначу, що тільки нещодавно ми отримали офіційну статистику щодо цього, і з’явилася вона завдяки нашим закордонним партнерам, які моніторять український ринок. Інформацію оприлюднив Інститут маркетингу морепродуктів Аляски, який має представництво в Північній Європі. Їх дані свідчать, що Україна за 11 місяців 2020 року імпортувала 7,2 т ікри осетрових риб (чорної ікри). Наголошу, що це лише офіційна статистика, але до нас потрапляє приблизно така ж кількість ікри незаконним шляхом. Це свідчить про те, що ємність українського ринку досить велика.

На рибній фермі «Бестер» осетрових вирощують у природних умовах. фото: epravda.com.ua

фото: приватний архів Юрія Яременка.

Звідки завозять чорну ікру в Україну?

— В останні 5 років напрямок потоків чорної ікри суттєво змінився. Якщо раніше в Україні домінувала ікра, завезена з країни-агресора, то зараз основний імпорт йде з Китаю. За минулий рік ця країна експортувала понад 100 тонн ікри. А от тепер задайтесь іншим питанням: «Чому на ринку не збільшилась кількість китайського осетра»? За таких об'ємів виробництва ікри повинно з’явитися тисячі тонн риби, але де вона? Ми знаємо, що ікра — це приблизно 10% від маси риби, а все інше м'ясо, але, на жаль, на світовому ринку такої кількості осетрини немає. Це означає, що ікру добули, скоріш за все, методом овуляції та обробили відповідними хімікатами та консервантами, у тому числі тетраборатом натрію (бурою). У баночці китайської ікри може бути до 3,7% цього консерванту, а це у майже у 4 рази більше, ніж дозволено українськими стандартами.

Китайські виробники ікри з гордістю говорять про те, що у них риба росте набагато швидше, ніж у Європі. А все тому, що під час вирощування риби вони використовують гормони росту, а основними складовим корму осетрових є жири і протеїни сумнівної якості. Крім того, викликає великий сумнів стан водойм, у яких вирощують осетрових.

Зазначу, що у Китаї виробляють ікру переважно з такої риби, як калуга, білуга чи гібрид сибірського осетра і калуги (має зеленуватий відтінок). Після проведення ряду досліджень медики не рекомендують споживати китайську ікру регулярно.

На підприємстві «Бестер» ікру виробляють класичним способом: риба йде на забій, з неї виймають ястик, який поміщають у спеціальний бокс, де ікра дві хвилини проходить кварцювання. фото: epravda.com.ua

Чи можна візуально відрізнити натуральну ікру від підробки?

— Візуально відрізнити натуральну ікру від підробки може тільки професіонал. Сьогодні потрібно підняти більш важливе питання — це маркування продукції. Часто вітчизняні виробники добувають чорну ікру методом овуляції. Щоб її оболонка була пружною, варять, а для обезклеювання ікри використовують хімічний танін. Але ні про те, як її добували, чим обробляли — інформації на банці немає. Інші ж виробники розфасовують дешеву китайську ікру і пишуть, що вона вироблена в Україні. І одні і другі порушують закон про маркування.

Читайте також: Ринок солінь. Які мариновані овочі обирають українці?

Впродовж останніх років на ринок України потрапляє нелегально до 7 тонн цього делікатесу. Потрібно розуміти, що ввозять ікру за ціною $ 175 за кілограм, а продається вона мінімум за $ 800-$ 1000, різниця у ціні разюча — мінімум $ 625. Прибуток шалений! Її продають без будь-яких документів на ринках, та навіть, в елітних ресторанах.

Справжня осетрова ікра завжди має певний відтінок, який залежить від різновиду риби, місця її утримання, вилову та кормової бази. Серед гурманів усього світу кращою за якістю та смаком вважається якраз чорна ікра світлих відтінків — жовтого, сірого, зеленого. На фото світло-сіра ікра стерляді під час її обробки та соління на виробництві «Бестер». фото: @Bestercavia

Чому ніша промислового розведення осетрових риб і виробництва ікри поки слаборозвинена?

— Це не зовсім так. Часто журналісти, які пишуть на цю тему, навіть з посиланням на дослідження великих аналітичних центрів, дещо неправильно їх трактують. Слід зазначити, що в Україні достатня кількість господарств, які вирощують рибу, зокрема, осетрових. Тільки вдумайтеся, лише на Київщині існує понад 10 таких виробництв.

Декілька років тому керівник Держрибагентства на одній з нарад відзначив, що у країні всього три господарства, які розводять осетрів. Ще тоді я говорив, що він помиляється мінімум у 10 разів, а моя колега, керуюча фірмою, яка постачає корми для елітних риб, сказала, що вони співпрацюють з понад 40 господарствами.

Галузь розвивається, і це відбувається, на жаль, не завдяки державній підтримці. Слід розуміти, щоб виростити рибу до ікри, наприклад, стерлядь у природніх умовах (садках) необхідно мінімум 6 років, осетра — 10−12 років, а білуга дасть ікру тільки після 19 років її вирощування. Не всі готові так довго працювати на результат.

Юрій Яременко: «Щоб виростити рибу до ікри, потрібно від 6 до 19 років». фото: приватний архів Юрія Яременка.

Чи контролює якість продукції Держпродспоживслужба України? Якщо так то скільки вони беруть з кожної партії на аналіз риб та ікри, скільки це коштує?

— Держпродспоживслужба до цього часу бере на аналіз з кожної партії виробленої продукції по 8 кг риби та по 1,2 кг ікри. Ця практика залишилися у нас ще зі сталінських часів, коли вагонами з півночі везли рибу. У той час ніхто навіть не помічав цього. Але зараз це виглядає як знущання з виробника. Щоб ви розуміли, ми віддаємо на експертизу з кожної виробленої партії ікри більш ніж $ 1000! На мою думку, це явний атавізм. Для прикладу, у Канаді наші колеги-осетроводи здають на аналіз раз на рік по 60 гр ікри.

фото: @Bestercaviar

Наскільки було складно взяти в оренду частку водойми у Канівському водосховищі та оформити документи?

— На сьогоднішній день підприємство «Бестер» веде діяльність в режимі СТРГ. Ми маємо право виловлювати рибу та повинні щорічно вселяти її у водойму. Що ми і робимо вже 9 років поспіль. Закон України «Про аквакультуру» передбачає можливість оренди частки водойми загальнодержавного значення, саме цим правом ми намагаємося скористатись. Але, на жаль, чиновники Київської державної адміністрації відверто саботують наші прагнення. Натепер ще жодне господарство в Україні не змогло скористатися своїм законним правом на отримання оренди.

Читайте також: Блог агронома. Підсумки року: як посуха сплутала нам карти

Остаточне рішення у цьому питанні приймає обласна адміністрація. Наша компанія 4 роки поспіль бореться з чиновниками і доводить свою правоту. Недосконало прописана процедура та небажання посадовців щось змінювати — ось чому ми тупцюємо на місці.

Але «Бестер» не здається! І якщо нам все ж вдасться нарешті вирішити це питання — отримати оренду частки водойми, то за нашою калькою зможуть отримувати подібні дозволи й інші підприємства. Сподівання на успіх дає нещодавнє призначення на керівну посаду у Держрибагентстві пані Анни Шишман. Вона добре розуміється на цій проблематиці, бо вийшла з нашого середовища.

Розкажіть про закордонний досвід марикультури.

— Погляньмо на узбережжя Туреччини, Болгарії. Усі вони заставлені садками, де вирощують форель, лаврака, сібаса, устриці, мідії. Там активно займаються марикультурою, і держава всіляко допомагає рибоводам. Україна має найбільшу у Європі морську берегову лінію, враховуючи окупований Крим, але жодна компанія не змогла цим скористатися та офіційно встановити спеціальні пристрої для розведення риб, безхребетних та інших гідробіонтів. Нагадаю, що в Україні наприкінці 19 сторіччя у великій кількості вирощували устриці та мідії, які експортувалися до Франції, півночі Італії, а зараз уже ми лише імпортуємо їх.

Держава повинна повернутись обличчям до аквакультурників, тих хто захоче зайнятися марикультурою. Наведу простий приклад: Туреччина за 10 років з країни імпортера риби перетворилася на потужного експортера. Держава веде протекціоністську політику у відношенні до своїх аквакультурників. І результати такої політики очевидні - лише за минулий рік рибна галузь принесла до бюджету країни понад $ 3 млрд.

Тоді як наша держава не бачить в нас сільськогосподарських виробників. Рибну галузь спочатку приєднали до об'єднаного Міністерства енергетики та екології, а зараз до Міністерства екології. Навіщо екологам наша риба?

Чи якось відшкодовує держава вартість побудови садкової лінії або закритої рециркуляційної системи з вирощування риби?

— У європейських країнах законодавство передбачає повернення до 70% коштів від будівництва РАС-систем. По-перше, якщо фермер має договір оренди або акт права на землю, проект на будівництво, то уже на цьому етапі він може отримати до 70% коштів на будівництво ферми. По-друге, вони мають можливість отримати до 50% відшкодування від вартості кормів, якщо вони були вироблені в ЄС. По-третє, фермер може взяти кредит до 20 років під 0,1%.

Василь Коваленко, доцент Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП), контролює повний цикл вирощування риби. фото: приватний архів Юрія Яременка.

Читайте також: Нарядне гроно. Які ексклюзивні якості винограду хочуть отримати споживачі та селекціонери?

У 2020 році в Україні був підписаний Указ Президента про компенсацію с/г виробникам коштів у певних напрямках, і туди вперше, в тому числі і завдяки зусиллям асоціації «Українська аквакультурна спільнота», потрапив пункт про аквакультуру. Він передбачає компенсацію витрат на будівництво, закупівлю обладнання для рибницьких господарств. Наше підприємство планує закінчити будівництво РАС-системи (замкнутого водопостачання), і ми розраховуємо на державну допомогу.

Є також інші програми підтримки, наприклад, Постанова КМУ від 20 травня 2020 р. № 395. У ній внесли зміни до Постанови КМУ № 107 від 2018 року у саму назву та порядок відшкодування коштів. Тепер документ називається «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки тваринництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, аквакультури (рибництва)». Згідно нього с/г виробники, у тому числі і аквакультурники, можуть отримати компенсацію на відсотки по кредиту. Але поки жодне господарство не змогло скористатися цим правом.

Господарство має замкнутий цикл виробництва, воно працює лише на внутрішній ринок чи й на експорт?

— «Бестер» уже 4 роки експортує свою продукцію. Сьогодні наше підприємство є провідним вітчизняним експортером чорної ікри у європейські країни, США, Австралію, Ізраїль тощо. Якщо порівнювати обсяги експорту по країнам, то у минулому році найбільше нашої продукції спожили американці, які вже чітко розрізняють «китайську» та «не китайську» ікру.

На внутрішньому ринку ми також працюємо, але б хотілося, щоб наші співвітчизники більше цікавилися цим товаром.

фото: bester.ua

У вас є статус маточного репродуктора з вирощування стерляді. Чи є попит на посадковий матеріал серед українських фермерів? Чи можемо говорити про зростання зацікавленості цим бізнесом?

— Наше виробництво має замкнутий цикл: від ікри до ікри. У нас є своє маточне поголів'я, добуваємо ікру методом овуляції для репродукції, маємо власний, потужний, сучасний інкубаційний цех, де личинка виростає до малька. На жаль, говорити про сплеск у співвітчизників попиту на запліднену ікру чи мальок не можу.

Сьогодні на ринку працює чимало компаній, які продають мальок без документів, але по демпінгових цінах. Тому «новачки» закуповують саме цей непотріб за невеликі гроші, а потім не знають, що робити з цією рибою. Це також проблема, яку потрібно врегулювати на законодавчому рівні.

Читайте також: Аграрний 2020-й: закони, які найбільше вплинули на агробізнес

Який необхідний стартовий капітал, щоб зайнятись виробництвом чорної ікри?

— Існують певні параметри обсягу біоматеріалу, який має вирощуватись у господарстві. Якщо цей рівень нижчий, то підприємство апріорі не може бути прибутковим. Якщо говорити про системи РАС, то це має бути мінімум 10-тонник, вартістю мінімум $ 1,5 млн. Також потрібно пам’ятати, що рибу ще 5−10 років годують і тільки потім отримують ікру. Це перспективний, але надзвичайно важкий бізнес, який під силу лише наполегливим людям.