Засновник онлайн-ринку: Ми як Uber, тільки замість таксі у нас продукти

Як за один день об’єднати дві сотні одноосібників, за 150 доларів запустити соціальний, але разом з тим прибутковий проект та планувати зростання в умовах економічної кризи? Про це Agravery.com розповів засновник онлайн-ринку у Гоголеві, що на Київщині, Едуард Линник.

журналіст Agravery.com

Після закриття продовольчих ринків виробники городини і м’яса шукали виходу в онлайн. Наприклад, Agravery.com вже розповідав історію Ганни Морозової — співзасновниці проекту «Вітамінна коробка», що передбачає доставку сезонної городини та крафтової продукції від виробника до споживача. Цього разу у фокусі досвід програміста з Києва Едуарда Линника, який на час карантину переїхав до тещі у село Гоголів — і за два тижні організував там онлайн-ринок. Платформа дозволила продавати домашні овочі, сир, м'ясо, рибу тощо не лише гоголівцям, а й мешканцям навколишніх сіл. Створений на злобу дня проект не скидає обертів і під час адаптивного карантину. Про особливості та труднощі функціонування онлайн-ринку, способи заробітку та масштабування бізнесу його засновник поділився в інтерв'ю Agravery.com.

Онлайн-ринок — це окрема компанія чи тільки сайт вже існуючого продовольчого ринку в Гоголеві?

— Онлайн-ринок — це окрема компанія. Зараз я займаюсь юридичними питаннями. Швидше за все, ми зареєструємо себе як кооператив.

Як працює ринок?

— З понеділка по п’ятницю ми приймаємо замовлення. У п’ятницю ввечері всім виробникам з навколишніх містечок та сіл — Требухова, Броварів, Русанова, Перемоги та ін. — розсилаємо замовлення на продукти. У суботу ввечері усе завозиться на склад. У неділю до 14 години намагаємось доставити всі замовлення покупцям. Свіжу зелень, як правило, збираємо о п’ятій ранку в день доставки — відразу після того як місцеві повиривають її з городів. М'ясо беремо зранку на продовольчих ринках, а під час карантину замовляли його тільки у тих виробників, які працювали на ринках до їх закриття.

У планах є створення власної лабораторії на кожному приймальному пункті. Тоді будь-хто зможе прийти на пункт, сказати що у нього є, показати ветдовідки на свою живність. Приймальник м'яса з нашого боку огляне господарство (щоб не було зловживань), тоді продавець потрапить в базу виробників м'яса та отримуватиме замовлення.

Що знадобилось для втілення ідеї онлайн-ринку?

— Для запуску знадобилось два тижні цілодобової роботи і 150 доларів. Ці гроші ми витратили на дизайн сайту, хостинг, інші технічні питання. Я програміст, і моя команда цим займалась. За три тисячі гривень на місяць ми орендували приміщення під склад. Потім у кого які були холодильники — знесли обладнання до складу. Однак ми особливо нічого не зберігаємо на складі. Вісім авто раз на тиждень здійснюють доставку. До автомобілів ми поставили холодильні блоки на кшталт кейсів «Glovo», до однієї автівки вміщується п’ять-шість таких блоків, у кожен з них — по одному-два замовлення. Вартість одного холодильного кейса разом з акумуляторами обходиться у 450 гривень.

Зараз у команді дев’ять осіб — програмісти, рекламісти, хтось збирає замовлення, хтось — продукцію в селян, одна людина займається логістикою.

Команда проєкту. Другий зліва — Едуард Линник. фото: vctr.media

Чи окупилось створення онлайн-ринку та інфраструктури для нього?

— Ми з першого дня спрацювали в плюс. У першу ж доставку ми розвезли 28 замовлень, тепер в середньому отримуємо по 60−80 замовлень на тиждень. Доставка коштує 80 гривень, цього вистачає, щоб заправити авто і трохи заробити самому кур'єру.

Читайте також: Микола Горбачьов: Негативні очікування щодо якості пшениці зазнали краху

Як ви збирали продавців? Як змінилась їх кількість за два місяці існування онлайн-ринку?

— Під час карантину я приїхав до тещі у Гоголів. Дізнався, що у села є онлайн-група, написав туди кілька повідомлень, і за день у нашій закритій групі для продавців назбиралось 190 осіб. Я привіз з Києва обладнання для зйомки, макро-об'єктиви, світло, люди в чергу вишикувались зі своєю продукцією. Треба було все красиво нарізати, сфотографувати. Усього в нас двісті продавців, серед них активних — хто надає продукцію раз на тиждень — сімдесят. Ті люди, які постійно торгували на продовольчому ринку, зраділи новій можливості продати. Ті ж, хто цим раніше не займався, отримав нагоду заробити додаткову копійку. Наша група поповнюється новими учасниками, хтось вирощує лаванду на городі, у когось восени піде спаржа, нещодавно ми додали цвітну капусту та брокколі, одна жінка вирощує китайську капусту Пак-Чой, уже навіть живих крабів можна у нас замовити. Загалом наш постачальник — це людина, яка живе в селі і вирощує не для продажу, наша продукція — це домашня, а не фермерська їжа.

фото: Гоголівський ринок

Чи буває так, що ви взяли замовлення, а потрібної продукції не знаходиться?

— Одного разу нам потрібні були кури, а їх постачальник кудись поїхав. Ми написали у нашу закриту групу запит, що нам потрібні три курочки — і одразу відгукнувся менш активний продавець, який тільки раз поставив нам кілька качок і кролика. Нещодавно нам привезли в неділю зранку полуницю, а вона не смакувала. Ми одразу зателефонували покупцю, запропонували замінити полуницю на малину. Якось домовились зранку забрати у господині свіжий шпинат, а вона не змогла вчасно його надати. Знову ж таки, зателефонували клієнту, перепросили за незручності. Справа в тому, що ми брали шпинат лише в однієї людини, а треба щоб певний вид продукції був хоча б у когось іще з постачальників. Зрозуміло, що взимку свіжої зелені не буде. На зиму братимемо те, що зберігається в людей у льохах. Поки немає городніх помідорів, ми домовились з теплицею (вказуємо на сайті про це) і здійснюємо пробні поставки тепличних томатів.

Які є вимоги до продавців та скільки вони платять за «місце» на онлайн-ринку?

— Зараз хто завгодно може запропонувати свою продукцію у будь-якому обсязі. М’ясо беремо тільки в тих, хто безпосередньо вирощує тварин, а не в перекупників. Ми домовились з Інститутом споживчих експертиз у Києві, аби там за потреби проводили аналіз нашої продукції. Поки що скарг не було, і за аналізом продукції ми не звертались.

Якщо людина надає багато товару для продажу, то ми беремо з неї 200 грн, якщо мало — нічого. Плануємо брати операційний збір з продавця в розмірі 15% від суми замовлення. Якщо ви на сайті бачите зелень по 15 гривень за пучок, то ми його за 15 гривень і купуємо в селян. Ми не купуємо у них продукти по 50 гривень, а продаємо по 60. Ту суму, що є на сайті, і отримує продавець. Тому ми хочемо ввести операційний збір.

фото: ІНТЕР

Чи були перевірки з боку Держпродспоживслужби?

— Приміщення складу не перевіряли, оскільки там ми лише пакуємо продукцію по ящиках. Ми як Uber, тільки замість таксі у нас продукти. У холодильниках може зберігатись рослинницька продукція, іноді — курячі тушки. Ми не ховалися, повідомили місцеву адміністрацію, ветеринара, нам на все «дали добро». Ми самі думаємо придбати тестер (визначає вміст нітратів, — ред.), перевірити продукти в супермаркеті та в нас, і порівняти.

Читайте також: Анна Бабіч: Ми розробили програму, не гіршу за МВА, і дуже прикладну для жінок-фермерок з сільської місцевості

Яка географія замовлень продукції з ринку? Хто ваші покупці?

— У нас купують продукти і молодь, і люди поважного віку. Замовлення надходять з Києва, Броварів, Рожнів, Пухівки, Софіївської Борщагівки. Ми хочемо придбати в лізинг три великі авто з рефрижераторами і везти ними замовлення до Києва — на Троєщину, Святошино та в центр. Звідти служби доставки на кшталт «Glovo», «Raketa» будуть розвозити замовлення по домівках споживачам. Це зручніше, оскільки зазвичай наш кур'єр робить доставку до 13−14 години, а так ми об 11 приїхали до Києва, і у нас всі замовлення забрали і розвезли.

Салат вирощений в теплиці на грунті, на органічних добривах. Господині зривають його о 5-ій ранку, щоб до обіду свіжа зелень потрапила до покупця. фото: facebook Gogoliv

Як покупці дізнаються про онлайн-ринок?

— Із телесюжетів, реклами та сарафанного радіо. Трохи рекламували себе на Facebook та в Google, але поки що призупинили це. Якщо приведемо забагато клієнтів, то нам буде важко. Ми хочемо вивести онлайн-ринок на глобальний рівень. Для цього розробляємо спеціальну програму, яку зможуть використовувати у містах-мільйонниках. Наприклад, людина з Харкова зайде на сайт ринку, покладе у «кошик» домашню курку, картоплю, зелень — і їй доставлять продукцію із наближених до Харкова сіл.

Як саме буде працювати онлайн-програма?

— Кожен, хто бажає продавати свою продукцію, буде скачувати додаток та реєструватись у ньому. Після цього потенційні продавці проходитимуть аутентифікацію — перевірятимуться їхні городи, хліви тощо. До бази буде вноситись інформація про те що та в якій кількості вже є у виробника і яка продукція у нього «на підході». Після надходження замовлення програма буде їх розподіляти між продавцями. Плануємо також створити щось на кшталт call-центру. Наприклад, за кожним оператором буде закріплено групу клієнтів, з якими він спілкуватиметься.

У п'ятницю ввечері наші продавці отримуватимуть смс-повідомлення з переліком продукції, яку потрібно надати, і у суботу зранку приходитимуть на «розподільчу базу», щоб отримати упаковку. Адже для кожного товару буде своя упаковка, на якій буде зазначено об'єм продукції, код продавця для відстеження того хто що надає і QR код для поганих відгуків. Наприклад, ви зробили замовлення, в якому, зокрема, є зелена цибуля. Вона буде в паперовому пакеті, на якому буде написано приблизно таке: «Якщо товар поганий, відскануйте QR код». Як тільки покупець сканує код, йому повертаються гроші за товар, а продавцеві надходить попередження. Останній у цьому випадку не отримає грошей за свій товар. Кілька таких попереджень — і постачальник потрапляє в «бан».

Яким чином покупцю повертатимуть кошти?

— Банкіри запропонували нам використовувати для цього систему тимчасового утримання коштів. Тобто під час оплати замовлення карткою, визначена сума фактично не буде списана з рахунку покупця до певного часу. Ці кошти будуть «заморожені». І, наприклад, вам привезли замовлення об 11 ранку. До півночі у вас є час, аби відсканувати код продукту, якщо його якість незадовільна. Сплачені за нього кошти будуть автоматично повернуті на картку. Орієнтовно це має запрацювати восени.

Читайте також: Ріпак озимий: сіємо, укорінюємо, підживлюємо

На чому ви будете заробляти?

— На доставці, операційному зборі та, можливо, введемо щомісячну абонплату для продавців.

На яких умовах ви хочете масштабувати бізнес?

— Умовно кажучи, ми приходимо в село, ставимо приймальний центр і пропонуємо або створити кооператив, або хтось захоче вкластись у цей проект і побудувати базу на умовах франчайзингу. Ми дамо схему, програму, розповімо про всі нюанси. Кооперативну програму бачимо так: умовно, пів села вкладає кошти в цю систему, а пів села вирощує продукти для продажу. Той, хто вклав кошти, восени отримає за свої гроші продукцію. Якщо вдасться зібрати кооперативи, то ми просто навчимо людей і вони будуть працювати. Ми братимемо мінімальну плату (наприклад, за те, аби програмісти розробили систему) і допомагатимемо створювати місцевий онлайн-ринок.

Перше масштабування спрямоване у напрямку Києва. Бо вже телефонують з Ірпеня, Коцюбинського, у тих кури, в інших китайські свині — цікавляться як до нас потрапити. Я кажу, що ми ще не відкрили нові пункти прийому, тому фізично не можемо співпрацювати з новими постачальниками. Хочемо побудувати три бази: одну — у Гоголеві, це Броварський напрямок, другу — в районі станції метро Житомирська, третю — в районі Одеської площі. І за планом з цих трьох баз буде виїжджати по три рефрижератори, далі адресно по Києву замовлення розвозитимуть служби доставки. Це дозволить доставляти по 900 замовлень щотижня. Те саме можна створити у Харкові, Одесі та інших великих містах.

Як ваш професійний бекграунд допомагає керувати ринком?

— Я за фахом політолог. Займатись рекламою і пропагандою — це моя професія, на яку я вчився. В шкільні роки відвідував у Київському Палаці піонерів (нині дітей та юнацтва, — ред.) гурток радіолюбителів. Перший комп’ютер ми разом з татом самостійно спаяли. Я знаю як розвивався Google, Яндекс, вмію працювати у Photoshop, програмувати, знаю SEO, SMM, таргетування рекламних кампаній. Тому за два тижні вдалось все це зробити. Звичайно, є невелика команда людей, які мені допомагають.

фото: facebook Gogoliv



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама